Реабілітація при захворюваннях дихальної системи

Roman Nowobilski

Дихальна (легенева) реабілітація визначається (згідно з ATS) як медична тактика, що полягає в опрацюванні та реалізації індивідуальної і мультиспеціалізованої програми, що охоплює діагностику захворювання та пов’язаних із ним проблем, а також лікування, включаючи дихальну фізіотерапію, психологічну підтримку та навчання.

Цілі комплексної легеневої реабілітації:

1) контроль, зменшення та, якщо можливо, нівелювання патофізіологічних та психопатологічних явищ, що виникають у хворих із порушеннями дихальної системи, як первинними, так і вторинними

2) відновлення у хворого максимальних функціональних можливостей, адекватно до змін, що спостерігаються в його дихальній системі та інші чинників (напр., супутні захворювання або вік)

3) поліпшення якості життя та продовження тривалості життя.

Програму легеневої реабілітації найкраще розпочати, коли захворювання дихальної системи ще не дуже прогресувало; тоді можна зменшити непрацездатність хворого в більш пізньому періоді, на стадії розвитку дихальної недостатності. Однак не менші переваги дихальна реабілітація приносить хворим у дуже запущеному періоді хвороби.