Як діагностувати коротку вуздечку язика у новонароджених і визначити показання до френотомії?

Діагноз короткої вуздечки язика (анкілоглосія) у новонародженого зазвичай встановлюється під час першого ретельного фізикального огляду після народження. При огляді ротової порожнини в під'язиковій області стверджується видиму складку слизової оболонки, що з'єднує нижню поверхню язика з дном ротової порожнини, а іноді теж із нижньощелепним валиком в серединній лінії тіла, а також обмеження діапазону рухів язика. Обстеження слід проводити при хорошому освітленні, за допомогою шпателя або ж власного пальця. Діагноз короткої вуздечки язика не можна об'єктивно підтвердити, а оскільки він визначає подальші профілактичні або терапевтичні заходи, його повинна встановити особа з великим клінічним досвідом в оцінці анатомії ротової порожнини та рухових функцій язика у новонароджених.

Під час фізикального обстеження слід оцінити структуру та форму вуздечки язика, особливо довжину прикріплення вуздечки до нижньої поверхні язика та дна ротової порожнини, довжину вільної складки вуздечки, товщину вуздечки та її пружність. Проблема короткої вуздечки язика тим серйозніша, чим ближче до кінчика язика та краю нижньощелепного валика знаходяться місця кріплення вільної складки, а також чим товща вуздечка, а вільна складка коротша зворотно пропорційно довжині місць кріплення. Рухи язиком оцінюються вже з моменту відкриття ротової порожнини шляхом натискання великим пальцем вниз на підборіддя дитини та під час можливого дослідження ротової порожнини шпателем. Найголовніше — з’ясувати, чи висуває новонароджений язик вперед за край нижньощелепного валика і за нижню губу, та чи є при рухах характерна деформація передньої частини язика (рис. 1). У менш виражених випадках описаний огляд рухів язика обов’язково повинен доповнюватися оцінкою функціонального статусу під час смоктання грудей або пальця особи, що проводить огляд. Складніше діагностувати т. зв. задню коротку вуздечку язика, яка фіксує лише середню частину язика і маніфестується при спробі активно висувати язик до переду. Це можна оцінити візуально та пальпаторно, як напруження міцного сполучнотканинного пасма, що фіксує середню частину язика (рис. 2).

З сімейного анамнезу, отриманого від батьків дитини, часто надається інформація про можливу наявність короткої вуздечки язика, проблем зі смоктанням грудей у попередніх дітей та вад вимови в родині. У наступні дні після народження дитини матері новонароджених із короткою вуздечкою язика часто скаржаться на неправильне смоктання грудей, болючість сосків під час смоктання та поранення сосків у вигляді лінійних ерозій та тріщин. Відразу після закінчення смоктання іноді виявляється, що сосок, вийнятий з рота дитини, блідий і приплюснутий, а його верхівка косо здеформована, як кінчик помади. Якщо огляд сосків матері не викликає застережень щодо легкості правильного захоплення (закріплення — latch on) соска з ареолою новонародженим (соски "витягнуті", під ареолою не стверджується набряку, відсутність застою молока), то найпоширенішою причиною описаних вище скарг матері є те, що у новонародженого спостерігається дисфункція смоктання внаслідок короткої вуздечки язика.

Абсолютними показаннями для підрізання короткої вуздечки язика (френотомії) в неонатальному періоді є порушення смоктання, з якими можуть бути пов’язані зменшення вживання молока (що не відповідає потребам дитини), а також вищезазначені скарги матері у період годування груддю. Ці показання зазвичай трапляються у новонароджених з найбільш несприятливими анатомічними особливостями вуздечки язика. Оскільки початок грудного вигодовування та лактації характеризується високою динамікою змін, іноді також з розвитком проблемних ситуацій, то лікар, що опікується новонародженою дитиною з короткою вуздечкою язика, зобов’язаний визначити подальшу тактику дій в аспекті попередження проблем, які можна передбачити в конкретній клінічній ситуації і які можуть виникнути в наступні дні грудного вигодовування. Основне значення в цих міркуваннях мають звичайно ж анатомічні особливості вуздечки язика та спостережувана рухливість язика у новонародженого, а також вищезгадана інформація із сімейного анамнезу. Єдиними протипоказаннями до френотомії в перші дні після народження є порушення згортання крові, послідовність П'єра Робена та вроджені захворювання рухової одиниці.

Спільно з батьками новонародженого слід також розглянути можливу френотомію за іншими показаннями, крім тих, що стосуються грудного вигодовування, а саме з метою запобігання вадам прикусу, вадам вимови та іншим наслідкам короткої вуздечки язика, які можуть маніфестуватися у зрілому віці (професійні обмеження, обмеження у сфері сексуального життя) та подальшим наслідкам цих подій, що знижують суб'єктивну оцінку якості життя. На мій погляд, усвідомлення ризику несприятливих наслідків короткої вуздечки язика, яка не була підрізана в неонатальному періоді, простота та низька вартість френотомії, виконаної в лікарні після народження, а також відсутність ускладнень після операції, повинні спонукати до прийняття рішення про профілактичне проведення френотомії у дітей без ургентних симптомів та ознак серйозної дисфункції язика в перші дні після народження. Більше того, я вважаю, що чим швидше буде виконана профілактична френотомія, тим більше шансів на правильний передартикуляційний тренінг та подальший належним чином інтегрований розвиток лицевого черепа та язика.