українська
Polski
English
Español
русский
портал для лікарів
портал для лікарів
1. Етіологічний фактор: вірус кору.
2. Патомеханізм: вірус проникає у клітини епітелію верхніх дихальних шляхів та кон’юнктив → первинно розмножується у регіонарних лімфатичних вузлах та лімфатичній тканині → проникає у кров, викликає віремію та інфікує клітини лімфатичної системи усього організму, а також епітелій дихальних шляхів.
3. Резервуар та шляхи передачі: люди — єдиний резервуар; інфекція переноситься повітряно-крапельним шляхом та через контакт з інфікованими виділеннями (напр., секрет із дихальних шляхів).
4. Інкубаційний період та період заразливості: інкубаційний період до появи продромальних симптомів 8–12 днів (в середньому 10), до появи висипки — в середньому 14 днів (7–18 днів); висока інфективність— ризик захворювання після контакту у сприйнятливої до інфекції особи дуже високий. Пацієнт інфікує інших від моменту появи продромальних симптомів до 3–4 днів після появи екзантеми. Інфективність віруса зберігається у повітрі або на інфікованих поверхнях до 2-х год.
Інфекція практично завжди перебігає з клінічними симптомами. Поетапно з'являються:
1) продромальні симптоми (тривають декілька днів): висока гарячка, навіть до 40 °C (1–7 днів); сухий кашель (може зберігатися 1–2 тиж.), виражений риніт; кон’юнктивіт (світлобоязнь) — може бути значно вираженим (особливо у дорослих), з набряком повік; минає одночасно зі зниженням гарячки;
2) плями Бельського-Філатова-Копліка →рис. 18.1-3 — сіро-білі множинні папули на слизовій оболонці щік на рівні премолярів; з'являються 1–2 дні перед появою екзантеми, зберігаються до 1–2 днів після її появи. Патогномонічний симптом, але його відсутність не виключає кору.
3) період висипань (плямисто-папульозні висипання) — плями та папули від темночервоного до фіолетового кольору, діаметром 0,1–1 см, з'являються протягом 2–4 днів; часто спочатку на голові (на чолі, нижче лінії волосся, за вухами; висипання не захоплюють волосяних ділянок шкіри), далі поетапно поширюються на тулуб та кінцівки →рис. 18.1-4. Окремі висипання зазвичай зливаються між собою. Висипання починають бліднути та зникати через 3–7 днів в такій послідовності, як і з’являлися, залишаючи буру пігментацію та легке злущення епідермісу;
4) інші симптоми (спостерігаються рідше) — відсутність апетиту, діарея, генералізована лімфаденопатія.
Рисунок 3. Кір — плями Бельського-Філатова-Копліка на слизовій оболонці щоки
Рисунок 4. Кір. A — висипання на обличчі і тулубі на 2-й день періоду висипань. Б — висипання на тулубі («леопардова шкіра») на 3-й день періоду висипань. B — висівкоподібне лущення шкіри обличчя після висипань.
Показані у кожному випадку підозри на кір. Забезпечте матеріал для вірусологічних і молекулярних досліджень.
Ідентифікація етіологічного фактора:
1) серологічне дослідження (ІФА): специфічні антитіла проти вірусу кору класу IgM у сироватці у невакцинованої впродовж останніх 2–3 міс. особи. З'являються через 2–3 дні від появи висипань та зникають через 4–5 тиж. Забір клінічного матеріалу (кров) необхідно провести через >7 днів від появи висипань (найвища концентрація специфічних IgM). Якщо забір зразка проведено раніше і результат був негативним, дослідження необхідно повторити. Якщо визначення IgM не є можливим, діагноз підтверджує 4-кратне підвищення титру специфічних IgG у сироватці з інтервалом 4 тиж. (у гострій фазі хвороби та в період реконвалесценції).
2) ізоляція вірусу — іншого, ніж вакцинного, штаму (культивування): клінічний матеріал (забір найкраще провести протягом 1–4 днів від появи висипань) — мазок із глотки, сеча, цільна гепаринізована кров. Клінічний матеріал (найкраще зразок сечі та мазок із глотки) зберігайте у морозильній камері та відправте до лабораторії, яка виконує такі дослідження.
Підозра на захворювання — на основі клінічної картини, діагноз спорадичного випадку захворювання лише на основі лабораторних досліджень. У випадку характерної клінічної картини кір також можна діагностувати в особи, яка була в контакті з хворим на кір, у якого лабораторно підтверджено діагноз.
Інші захворювання із генералізованими висипаннями:
1) інфекції — скарлатина, краснуха, інфікування ентеровірусами, аденовірусами, парвовірусом В19, ВЕБ (EBV) (особливо після застосування ампіциліну та амоксициліну), мікоплазмою;
2) неінфекційні хвороби — алергічні висипання, медикаментозні висипання.
Виключно симптоматичне — антипіретики, відпочинок, затемнена кімната (світлобоязнь), відповідна гідратація та харчування хворого. Додаткове вживання вітаміну А корисно впливає на дітей із гіпотрофією. При бактеріальних ускладненнях — антибіотикотерапія.
Вищий ризик у новонароджених та дорослих (особливо з гіпотрофією та з клітинними імунодефіцитами):
1) середній отит (7–9 %), пневмонія (1–6 %; висока смертність), енцефаліт (0,1 %; смертність 15 %, у 25 % хворих стійкі неврологічні наслідки) та міокардит, судоми (0,5 %), сліпота (ретробульбарний неврит);
2) вторинні бактеріальні інфекції та посилення симптомів прихованого туберкульозу (кір спричиняє сильну транзиторну імуносупресію) — часто з тяжким перебігом, можуть призвести до смерті; якщо гарячка зберігається довше, ніж декілька днів, або з’являється повторно, це вказує на ускладнення;
3) смерть 0,1–1/1000 захворювань (але навіть 20–30 % серед новонароджених у країнах, що розвиваються);
4) підгострий склерозуючий паненцефаліт (SSPE) — рідкісний (1–4/100 000, але 1/8000, якщо кір у віці <2-х р.), прогресуючі нейродегенеративні розлади, які призводять до смерті; зазвичай розвиваються через кілька або кільканадцять років після перенесеного кору (медіана 7 років).
Зазвичай хвороба має легкий або середньотяжкий перебіг. Після перенесеного захворювання залишається стійкий імунітет. Особливо тяжкий перебіг та високий ризик ускладнень у малих дітей із гіпотрофією (особливо з гіповітамінозом А) або у пацієнтів з імунодефіцитом. Смертельні випадки — рідко, в основному внаслідок ускладнень (особливо в осіб із гіпотрофією та клітинними імунодефіцитами — енцефаліт з включеннями, гігантоклітинна пневмонія).
1. Вакцинація →розд. 18.11 — основний метод профілактики.
2. Пасивна профілактика →розд. 18.11 — у виняткових ситуаціях у сприйнятливих до захворювання осіб після контакту з хворим застосовують імуноглобулін.
Ізоляція хворих протягом 4-х днів від появи висипань (у випадку пацієнтів із імунодефіцитом протягом усього періоду хвороби), а сприйнятливих до інфікування осіб (не вакцинованих), які були в контакті з хворим — протягом усього інкубаційного періоду. У разі розвитку ускладнень кору, хворий не інфікує контактуючих з ним осіб та не вимагає ізоляції.
