Ми прагнемо й надалі безкоштовно надавати цей тип контенту. На жаль, коштів на це більше немає.
Без Вашої допомоги нам доведеться закрити проект до кінця 2024 року.
Зробіть пожертвуВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗвгору
Синдром надмірного бактеріального росту тонкого кишечника (SIBO) — це стан, при якому в тонкому кишечнику збільшується кількість бактерій, що викликає клінічні симптоми та може призвести до розладів травлення та всмоктування. Фактори ризику: дисфункція моторики кишечника (напр., синдром подразненого кишечника, системний склероз, цукровий діабет [діабетична нейропатія]), анатомічні аномалії (стеноз кишечника [після променевої терапії], післяопераційні спайки, обхідні баріатричні операції, видалення ілеоцекального клапана), порушення травлення (напр., в ході хронічного панкреатиту, муковісцидозу), цироз печінки, хронічна хвороба нирок, ЛЗ (опіоїди, антациди, ІПП та ін.), імунодефіцити (дефіцит IgA, ВІЛ-інфекція), літній вік, дивертикули тонкої кишки. Наслідки: декон’югація солей жовчних кислот, яка призводить до погіршення травлення жирів → стеаторея і порушення всмоктування жиророзчинних вітамінів; розщеплення білків у кишечнику бактеріями → порушення всмоктування амінокислот; вичерпання вітаміну В12 → мегалобластна анемія; пошкодження кишкових ворсинок і порушення травлення дисахаридів → зниження рН вмісту кишечника, надмірне скупчення газів і метеоризм; надмірний розпад білків і сечовини з утворенням аміаку → сприяє розвитку енцефалопатії у хворих із печінковою недостатністю; підвищене всмоктування у кровообіг бактеріальних антигенів.
КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ПРИРОДНИЙ ПЕРЕБІГвгору
Найбільш поширеними є: здуття живота (надмірне скупчення і виділення газів), хронічна діарея (водяниста або стеаторея), біль у животі, відчуття переповнення в животі, закреп (у випадку росту в кишечнику мікроорганізмів, що виробляють метан [археї]). При запущеній хворобі: втрата маси тіла і гіпотрофія, набряки (синдром кишкової втрати білків →розд. 4.15), симптоми дефіциту вітамінів А і D (остеомаляція або остеопороз, тетанія, трофічні порушення епідермісу, куряча сліпота), симптоми дефіциту вітаміну В12 (атаксія, периферична нейропатія, симптоми анемії), вузлувата еритема, плямисто-папульозна висипка.
Зазвичай без відхилень при фізикальному обстеженні; іноді збільшення окружності живота і пальпуються розширені кишкові петлі.
ДІАГНОСТИКАвгору
1. Дихальні тести: водневий дихальний тест, напр., з глюкозою або лактулозою; діагностичне значення має позитивний результат тесту. Якщо присутній закреп, виконують дихальний метановий тест — якщо результат позитивний, діагностують синдром надмірного метаногенного росту в кишечнику (IMO).
2. Мікробіологічне дослідження: кількісний і якісний бактеріологічний аналіз вмісту, забір якого здійснено з проксимального сегменту порожньої або дванадцятипалої кишки (визнаний золотим стандартом для діагностування SIBO, але немає стандартизованих методів асептичного відбору проб; з дистального відділу дванадцятипалої кишки під час ендоскопії верхніх відділів шлунково-кишкового тракту аспірують 3–5 мл вмісту та поміщають на культуральне середовище в аеробних та анаеробних умовах — діагностування SIBO підтверджує наявність ≥103 КУО/мл аспірату; найчастіше бактерії родів Escherichia, Shigella, Aeromonas, Pseudomonas).
3. Лабораторні дослідження: відхилення зазвичай виявляються при запущеній формі захворювання: макроцитарна анемія, дефіцит вітаміну B12, гіпоальбумінемія, підвищення фолієвої кислоти в сироватці крові (підвищений синтез бактеріями).
4. РГ шлунково-кишкового тракту: дослідження з використанням контрастної речовини та оцінка пасажу можуть виявити порушення пасажу або анатомічний дефект (напр., дивертикул, дуплікація, «сліпа петля», стриктура кишки).
5. Ендоскопія: більшість пацієнтів мають нормальні результати ендоскопічного та гістологічного дослідження біоптатів тонкої кишки. Підозра на СНБР (SIBO) не є показанням для проведення ендоскопічних досліджень.
Єдиного діагностичного дослідження, що дозволяє однозначно встановити діагноз, немає. Часто підтвердженням є позитивна відповідь на емпіричне антибактеріальне лікування.
Інші причини хронічної діареї →розд. 1.17.
ЛІКУВАННЯвгору
Метою лікування є зменшення кількості бактерій у тонкому кишечнику, що призводить до зникнення симптомів.
1. Лікування основної хвороби або ліквідація факторів, що сприяють SIBO: напр., хірургічна корекція анатомічних аномалій, аналіз показань до застосування ЛЗ, що пригнічують секрецію соляної кислоти в шлунку, або ЛЗ, що пригнічують перистальтику кишечника (напр., опіоїдів).
2. Дієтотерапія: деякі дослідження показали сприятливий вплив дієти з низьким вмістом ферментованих оліго-, ди- та моносахаридів і поліолів (дієта low FODMAP →розд. 4.16).
3. Антибактеріальне лікування: має головне значення. Впродовж 7–14 днів необхідно застосовувати ЛЗ, активні проти грамнегативних аеробних і анаеробних бактерій, а рифаксимін, який може бути ЛЗ першої лінії, протягом 14 днів (1600 мг/добу, розділених на 3–4 п/о прийоми). Альтернативні ЛЗ (п/о): котримоксазол 800/160 мг 2 × на день, ципрофлоксацин 500 мг 2 × на день, норфлоксацин 400 мг 2 × на день, метронідазол 250 мг 3 × на день, амоксицилін з клавулановою кислотою 875/125 мг 2 × на день, доксициклін 100 мг 1 × на день, тетрациклін 250 мг 4 × на день. IMO → застосовуйте неоміцин 500 мг 2 × на день протягом 14 днів з рифаксиміном (дозування як вище).
У хворих з частковим поліпшенням стану або раннім рецидивом (<3 міс.) призначають емпіричне лікування іншим антибіотиком (можна повторити лікування рифаксиміном). У випадку рецидиву симптомів через ≥3 міс. після лікування антибіотиком → повторюють дихальний тест для підтвердження SIBO. Якщо після 2-х курсів лікування антибіотиками поліпшення не спостерігається → розглядають доцільність верифікування діагнозу.
4. Поповнення дефіциту вітамінів: у разі дефіциту вітамінів A, D, E та B12 → використовують відповідні добавки.
5. Допоміжне лікування: холестирамін — зменшує інтенсивність діареї; прокінетичні ЛЗ у випадку закрепу →розд. 4.11.
Не рекомендується використовувати пробіотики або трансплантацію кишкової мікробіоти.