Коли дитині після отиту з перфорацією можна дозволити плавати в басейні/пірнати?

Дві основні причини перфорації барабанної перетинки — це травми та запальні стани. До травм відносять: випадкове самопошкодження, напр., під час необережного чищення вуха паличками, вибух або постріл з високою акустичною енергією, баротравма, спричинена відсутністю можливості швидко вирівняти тиск між середнім та зовнішнім вухом (як у повітрі, так і у воді) або удар в область вушної раковини (найчастіше відкритою долонею).

До запальних станів належать перфорації в ході гострого отиту та перфорації в ході хронічного отиту, який триває роками, з супроводжуючим витіканням або без нього.

Окрему групу становлять ятрогенні перфорації, виконані лікарем з метою евакуації секрету з порожнини середнього вуха та забезпечення більш ефективної вентиляції. У ході гострого отиту секрет накопичується в середньому вусі. Неефективне дренування через євстахієву трубу може призвести до розриву барабанної перетинки, а накопичений секрет витікає назовні. Це призводить до швидкого вгамування болю (але не ознак запалення), інтенсивне лікування антибіотиками все ж далі необхідне.

Неможливо чітко сказати, наскільки швидко загоюється така перфорація. Помічене витікання з вуха — виділення секрету або вологий зовнішній слуховий прохід — свідчить про евакуацію рідини з середнього вуха і, отже, збереження перфорації. Якщо витікання припиняється, можна очікувати швидкого спонтанного зростання барабанної перетинки. На час загоєння перфорації впливають: ефективність антибіотикотерапії, тобто швидка ліквідація інфекції та запалення, розмір перфорації, а також додаткові фактори, що погіршують місцевий стан, напр., бактеріальна суперінфекція зі сторони зовнішнього вуха або потрапляння води до середнього вуха через дефект барабанної перетинки.

Якщо лікування протікає правильно, то через 3–7 днів після припинення витікання на перетинці спонтанно утворюється рубець. Однак це не означає повну міцність структур перетинки, а скоріш вказує на відокремлення порожнини середнього вуха від зовнішнього середовища. Проникнення невеликої кількості води не спричинить жодних негативних наслідків, тоді як пірнання, а разом із цим і підвищення тиску, можуть спричинити розрив на місці попередньої перфорації.

У людей із перфорацією вуха завжди необхідним є отоларингологічне дослідження з детальною оцінкою барабанної перетинки, найкраще за допомогою мікроскопа. У перші дні після загоєння не слід виконувати спроби «продування» вух, тобто так званої проби Вальсальви (видування повітря із затисненими ніздрями). Така проба, як і баротравма, може призвести до розриву не повністю загоєної перетинки. Якщо людина із постзапальною перфорацією хоче розпочати пірнання, їй зазвичай слід почекати 3–4 тижні, до досягнення повної міцності перетинки. Такі ж рекомендації стосуються осіб, що плавають у басейні. Неможливо бути впевненим у тому, що дитина не пірне навіть на глибину 1–2 м, а це призводить до збільшення тиску на барабанну перетинку на 0,1–0,2 атм. При неповній міцності перетинки після перфорації навіть такі значення тиску можуть призвести до її розриву на місці рубця. Виявлено, що барабанна перетинка у здорових людей може витримати тиск, який створюється водою, від 0,2 до 2,1 атм. Це означає, що у деяких осіб утворюються спонтанні розриви вже на глибині 2 метри, тоді як інші без проблем можуть пірнати — не вирівнюючи різницю тиску — на глибину до 21 метра. Середньо дискомфорт (розпирання у вухах) відчувається на глибині 3–4 метри. У рідкісних несприятливих випадках барабанна перетинка не загоюється спонтанно і вимагає хірургічного лікування — пластичної операції барабанної перетинки.

Підсумовуючи: кожна перфорація вимагає контрольного отоскопічного огляду (найкраще — мікроскопічного), а час, необхідний для повного загоєння барабанної перетинки, становить 3–4 тижні. Після закінчення цього терміну можна починати плавати в басейні.