Чи кожна кропив’янка потребує спостереження та лікування в лікарні? Які симптоми вважаються тривожними та яким є невідкладне лікування при гострій кропив’янці?

Рішення про госпіталізацію дитини з кропив’янкою залежить від ступеня вираженості захворювання, віку пацієнта та наявності інших супутніх симптомів.

Для оцінки ступеня вираженості кропив'янки використовується т.зв. шкала активності кропив'янки. Залежно від кількості уртикарних елементів (піхурів) та ступеня вираженості свербежу, визначають активність захворювання (у балах 0–3; загальний результат 0–6) — кропив'янка легка, середньої тяжкості або тяжка. Оскільки вираженість кропив'янки зазвичай коливається протягом дня, оцінку активності кропив'янки слід проводити протягом декількох днів, щоб об'єктивно відстежувати динаміку змін у часі.

Також може бути корисною оцінка дермографізму — яскрава, червона, плоска піднесена реакція після механічного подразнення шкіри вказує на високу ймовірність появи наступних уртикарних елементів, тоді як слабка реакція радше означає, що гіперреактивність шкіри пригнічується, і вказує на тенденцію до обмеження уражень. У дітей, які страждають на атопічний дерматит і полівалентну алергію, симптоми кропив'янки тривають набагато довше.

Більшість пацієнтів із кропив'янкою не потребують медичного втручання через спонтанне зникнення симптомів. Часто ці пацієнти навіть не відвідують лікаря. Легка кропив'янка, яка добре реагує на стандартну антигістамінну терапію, не вимагає госпіталізації. Тяжкий перебіг кропив'янки, супутній ангіоневротичний набряк (Квінке) та лихоманка, а також молодий вік дитини є показаннями до госпіталізації. Тривожні симптоми — це додаткові симптоми, що вказують на розвиток генералізованої позашкірної системної реакції у вигляді дихальної недостатності та/або недостатності кровообігу, а отже, на розвиток анафілактичної реакції. До групи особливого ризику належать пацієнти з наявністю в анамнезі анафілаксії чи інших захворювань, що погіршують прогноз — у дітей це здебільшого неконтрольована астма та пігментна кропив'янка (хоча досліджень, що добре документують цю проблему, небагато). У таких випадках госпіталізація показана навіть дітям з вираженою ізольованою кропив’янкою. При симптоматичному лікуванні першочергове значення мають антигістамінні препарати, що вводяться — залежно від вираженості симптомів — п/о, в/м або в/в. Серед пероральних лікарських засобів у даний час перевагу віддають антигістамінним препаратам другого покоління, оскільки вони ефективніші та не мають побічних ефектів. Пероральний антигістамінний препарат, що застосовується при гострій кропив'янці, повинен характеризуватися найкоротшим можливим періодом всмоктування зі шлунково-кишкового тракту (найкоротший час абсорбції характерний для цетиризину та левоцетиризину, а найдовший — для фексофенадину). У разі симптомів кропив'янки, що дуже швидко розвиваються і передбачають появу анафілаксії, особливо у пацієнтів із групи ризику її виникнення, препаратом вибору є адреналін, який вводять в/м у латеральну головку чотириголового м’яза стегна (інтервенційно застосовують також кисень, рідинну ресусцитацію, бронхолітики та, у разі необхідності, системні глюкокортикостероїди). Слід підкреслити, що можуть бути випадки тяжкої анафілаксії (напр., після укусу комах) без супутньої кропив'янки, при яких необхідним є агресивне лікування та госпіталізація.