Профілактика, діагностика та лікування грипу під час пандемії COVID-19. Актуальні рекомендації NIH

22 жовтня 2020 року National Institutes of Health (NIH) опублікували рекомендації з профілактики, діагностики та лікування грипу під час пандемії COVID-19. Нижче наводиться коротке резюме найбільш важливих частин документа. Класифікація сили рекомендацій і якості даних — див. таблиця.

Вакцинація проти грипу у пацієнтів з COVID-19

1. У пацієнтів з COVID-19 вакцинацію проти грипу слід проводити інактивованим препаратом (BIII).

2. Як і в разі інших гострих респіраторних інфекцій, вакцинація може бути проведена після зникнення гострих симптомів захворювання і явного поліпшення клінічного стану пацієнта (напр. ще під час госпіталізації, при виписці з лікарні — прим. ред.) або після одужання від COVID- 19 (напр. після виконання умов закінчення ізоляції, якщо хворий перебував в домашній ізоляції — прим. ред.).

Тестування на інфікування вірусом грипу і SARS-CoV-2

1. Тільки тестування на зараження вірусом грипу та SARS-CoV-2 дозволяє їх розрізнити або виявити коінфекцію цими патогенами.

2. Всім пацієнтам, госпіталізованим з гострим респіраторним захворюванням, рекомендується виконувати тести як на зараження вірусом грипу, так і на SARS-CoV-2 (AIII).

3. В амбулаторних закладах у пацієнтів із гострим респіраторним захворюванням тестування на зараження вірусом грипу рекомендується в ситуації, коли результат тесту змінює клінічне ведення пацієнта (BIII).

4. В залежності від клінічних обставин слід розглянути доцільність тестування на інфікування іншими патогенами, особливо у пацієнтів із грипом, при якому вторинні бактеріальні інфекції є відомим ускладненням.

Противірусна терапія у хворих на грип

1. Рекомендації щодо лікування грипу однакові для всіх пацієнтів, незалежно від коінфекції SARS-CoV-2 (AIII).

2. Рекомедується якомога швидше почати емпіричне лікування озельтамівіром у пацієнтів, госпіталізованих із підозрою на COVID-19 і/або грип, під час циркуляції в популяції обидвох вірусів. Не слід чекати результатів ПЛР-тесту на наявність зараження вірусом грипу (AII).

Лікування озельтамівіром можна припинити:

- у неінтубованих пацієнтів: якщо отримано негативний результат ПЛР дослідження на зараження вірусом грипу в зразку, забір якого проведено з верхніх дихальних шляхів

- в інтубованих пацієнтів: якщо отримано негативний результат ПЛР дослідження на зараження вірусом грипу в зразку, забір якого проведено з верхніх та нижніх дихальних шляхів

Інформація про лікування пацієнтів, госпіталізованих з підозрою на COVID-19 або лабораторно підтвердженим COVID-19 та коінфекцією вірусом грипу

• Глюкокортикостероїди, що використовуються при лікуванні COVID-19, можуть продовжити період реплікації вірусу грипу і час, впродовж якого можна виявити його РНК, та можуть асоціюватися з несприятливим прогнозом.

• Не повідомлялось про взаємодію озельтамівіру і ремдесивіру.

• Стандартна доза озельтамівіру добре всмоктується навіть у пацієнтів у тяжкому стані. В осіб, які не переносять озельтамівір, що вводиться ентерально, може бути розглянуто внутрішньовенне введення перамівіру.

• Застосування інгаляційного занамівіру і перорального балоксавіру не рекомендується при лікуванні грипу у госпіталізованих пацієнтів через недостатність даних про безпеку та ефективність.

• Жоден з доступних лікарських засобів для лікування грипу не виявляє активності проти SARS-CoV-2.

• Співіснування позалікарняної вторинної бактеріальної пневмонії може бути більш поширене при грипі, ніж при COVID-19. Найчастішими етіологічними факторами вторинної бактеріальної пневмонії при грипі є: Staphylococcus aureus (метицилін-резистентний [MRSA] і метицилін-чутливий [MSSA]), Streptococcus pneumoniae і стрептококи групи А.

• У пацієнтів із COVID-19, у яких з'являються нові респіраторні симптоми з або без лихоманки чи дихальної недостатності і яким не був поставлений однозначний діагноз, слід провести діагностику для виявлення внутрішньолікарняного інфікування вірусом грипу.