Ми прагнемо й надалі безкоштовно надавати цей тип контенту. На жаль, коштів на це більше немає.
Без Вашої допомоги нам доведеться закрити проект до кінця 2024 року.
Зробіть пожертвуПримітка: Огляд публікацій включає період з 07.03.2020 r. по 09.04.2021 р.
Скорочення: АКТГ — адренокортикотропний гормон, ГК — глюкокортикоїди, ГР — гормон росту, ДТЗ — дифузний токсичний зоб, ІМТ — індекс маси тіла, КРГ — кортиколіберин, МРТ — магнітно-резонансна томографія, СІК — синдром Іценка-Кушинга, ССР — серцево-судинний ризик, ЦД1 — цукровий діабет 1-го типу, ЦД2 — цукровий діабет 2-го типу, ХС ЛПВЩ — холестерин ліпопротеїдів високої щільності, COVID-19 (англ. coronavirus disease 2019) — захворювання, спричинене новим коронавірусом SARS-CoV-2, L‑T3 — L‑трийодтиронін, L‑T4 — L‑тироксин
• Türe і співавт. на основі аналізу клінічного випадку та літератури запропонували виокремити нову нозологічну одиницю — аутоімунне запалення гіпоталамуса (англ. autoimmune hypothalamitis — прим. ред.). Запалення гіпоталамуса слід запідозрити в особи з супраселлярним утворенням, гістопатологічною картиною, що відповідає аутоімунному ураженню гіпоталамуса, центральним нецукровим діабетом, частковим або повним гіпопітуїтаризмом та підвищеним титром антитіл проти вазопресин-секретуючих клітин гіпоталамуса. До додаткових критеріїв, які підтверджують діагноз, належать: задовільна відповідь супраселлярного ураження на імуносупресивну терапію, магнітно-резонансна картина, що вказує на запалення гіпоталамуса, та жіноча стать.
• Під час інтерпретації результатів пригнічення секреції гормону росту (ГР) в ході перорального глюкозо-толерантного тесту слід враховувати стать, індекс маси тіла (ІМТ) та використання оральних контрацептивів (ОК), оскільки в худорлявих осіб та жінок репродуктивного віку, які використовують ОК, в тесті пригнічення спостерігається значно вища концентрація ГР.
• Пегвісомант дозволяє досягти біохімічного контролю у 73 % хворих на акромегалію при низькій частоті побічних ефектів — транзиторного підвищення активності сироваткових трансаміназ та росту пухлини, оціненого під час магнітно-резонансної томографії (МРТ) у 6,8 % пацієнтів.
• Синдром Іценка-Кушинга (СІК) залишається ендокринним захворюванням, яке діагностують занадто пізно. Rubinstein і співавт. на основі аналізу даних 5367 пацієнтів виявили, що середній час від появи перших симптомів захворювання до постановки діагнозу у хворих на СІК становив 34 місяці.
• Elliot і співавт. представили мета-аналіз випадків феохромоцитом, які також ектопічно секретують адренокортикотропний гормон (АКТГ) та/або кортиколіберин (КРГ). Цю ситуацію слід враховувати у пацієнтів із діагностованою феохромоцитомою, у яких додатково спостерігається гіпокаліємія, цукровий діабет або інші ознаки АКТГ-залежного СІК. Завжди необхідно враховувати можливість співіснування цих 2-х захворювань, якщо є клінічні симптоми, які про це свідчать.
• Існує припущення про зв'язок між гіпертиреозом або гіпотиреозом у вагітної жінки та подальшим виникненням гіперактивного розладу з дефіцитом уваги та розвитком епілепсії у дитини. Гіпотиреоз може також асоціюватися з підвищеним ризиком розладів аутистичного спектру. Тому рутинне тестування функції щитоподібної залози слід розглянути у всіх вагітних жінок.
• За даними Kahaly, недостатній контроль гіпертиреозу в ході дифузного токсичного зобу (ДТЗ) може підвищувати ризик розвитку COVID‑19, особливо в осіб старшого віку, а захворювання COVID‑19 у хворих із декомпенсованим гіпертиреозом може індукувати тиреотоксичний криз.
• Після корекції гіпертиреозу або гіпотиреозу необхідно повторно оцінити ліпідний профіль, щоб правильно розрахувати серцево-судинний ризик та визначити показання до лікування статинами.
• Застосування термічної абляції вузлів/вогнищевих уражень щитоподібної залози повинно обмежуватися тими доброякісними ураженнями, які викликають компресійні симптоми або становлять значну косметичну проблему.
• Багато нових даних свідчать про обґрунтованість використання комбінованих препаратів L-T4 з L-T3 у деяких випадках гіпотиреозу.
• Лікування легкої форми субклінічного гіпотиреозу у пацієнтів віком >65 років не має суттєвої клінічної користі і тому не є необхідним. Однак його застосування слід розглядати, подібно як у пацієнтів молодшого віку, у разі супутньої гіперліпідемії.
• жінок із синдромом полікістозних яєчників важливу роль відіграють структурно-функціональні розлади центральної нервової системи, пов’язані зокрема з апетитом і настроєм. Поліпшення чутливості до інсуліну призводить до нормалізації центральних подразників, пов'язаних з апетитом.
У 2020 році були опубліковані надзвичайно корисні в клінічній практиці клінічні настанови щодо розладів ліпідного обміну при захворюваннях ендокринної системи.
Автори документа зокрема рекомендують:
• оцінити ліпідний профіль та оцінити 10-річний серцево-судинний ризик (ССР) у всіх дорослих з ендокринопатіями;
• лікування статинами незалежно від оцінки ССР у пацієнтів із цукровим діабетом 1-го типу (ЦД1) у віці ≥40 років та/або з тривалістю захворювання >20 років та/або з мікросудинними ускладненнями;
• терапію статинами у пацієнтів із ЦД2 та іншими факторами ССР, якщо рівень ХС ЛПНЩ >70 мг/дл (1,8 ммоль/л);
• проводити ретельний збір анамнезу та дослідження щодо вживання анаболічних стероїдів у чоловіків із рівнем ХС ЛПВЩ <30 мг/дл (0,8 ммоль/л), особливо за відсутності гіпертригліцеридемії;
• у жінок у період менопази лікувати гіперліпідемію статинами, а не гормональною терапією;
• виключити гіпотиреоз у пацієнтів із гіперліпідемією;
• контролювати рівень ліпідів у плазмі крові у пацієнтів, які отримують супрафізіологічні дози глюкокортикоїдів (ГК), через збільшення ССР.
1. Türe U., De Bellis A., Harput M.V. i співавт.: Hypothalamitis: a novel autoimmune endocrine disease. A literature review and case report. J. Clin. Endocrinol. Metab., 2021; 106: e415–e429
2. Fleseriu M., Biller B.M.K., Freda P.U. i співавт.: A Pituitary Society update to acromegaly management guidelines. Pituitary, 2021; 24: 1–13
3. Ge G.M., Leung M.T.Y., Man K.K.C. i співавт.: Maternal thyroid dysfunction during pregnancy and the risk of adverse outcomes in the offspring: a systematic review and meta‑analysis. J. Clin. Endocrinol. Metab., 2020; 105: 3821–3841
4. Kahaly G.J.: Management of Graves thyroidal and extrathyroidal disease: an update. J. Clin. Endocrinol. Metab., 2020; 105: 3704–3720
5. Kotwal A., Cortes T., Genere N. i співавт.: Treatment of thyroid dysfunction and serum lipids: a systematic review and meta‑analysis. J. Clin. Endocrinol. Metab., 2020; 105: 3683–3694
6. Papini E., Monpeyssen H., Frasoldati A . i співавт.: 2020 European Thyroid Association Clinical Practice Guideline for the use of image‑guided ablation in benign thyroid nodules. Eur. Thyroid J., 2020; 9: 172–185
7. Jonklaas J., Bianco A.C., Cappola A.R. i співавт.: Evidence‑based use of levothyroxine/liothyronine combinations in treating hypothyroidism: a consensus document. Thyroid, 2021; 31: 156–182
8. Rubinstein G., Osswald A., Hoster E. i співавт.: Time to diagnosis in Cushing’s syndrome: a meta‑analysis based on 5367 patients. J. Clin. Endocrinol. Metab., 2020; 105: e12–e22
9. Elliott P.F., Berhane T., Ragnarsson O. i співавт.: Ectopic ACTH- and/or CRH‑producing pheochromocytomas. J. Clin. Endocrinol. Metab., 2021; 106: 598–608
10. Ozgen Saydam B., Yildiz B.O.: Polycystic ovary syndrome and brain: an update on structural and functional studies. J. Clin. Endocrinol. Metab., 2021; 106: e430–e441
11.Newman C.B., Blaha M.J., Boord J.B. i співавт.: Lipid management in patients with endocrine disorders: An Endocrine Society Clinical Practice Guideline. J. Clin. Endocrinol. Metab., 2020; 105: 3613–3682