Анемія хронічних захворювань

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ вгору

Анемія хронічних захворювань (син.: анемія запальних процесів) — це анемія, спричинена зниженням продукції еритроцитів внаслідок стимуляції клітинного імунітету, а також підвищеною продукцією прозапальних цитокінів ігепцидину. Посідає друге місце за поширеністю після залізодефіцитної анемії, її частота збільшується з віком.

Причини: бактеріальні, вірусні, паразитарні та грибкові інфекції, злоякісні пухлини (у т. ч. солідні пухлини, лімфоми, мієлома), аутоімунні захворювання (найбільш часто РА, СЧВ, системні васкуліти), інші хронічні захворювання (зокрема запальні захворювання кишківника, хронічна хвороба нирок, хронічна серцева недостатність, ХОЗЛ). Всупереч назві, анемія також може розвинутися за гострого запального процесу або в період загострення хронічного захворювання.

Клінічна картина та типовий перебігвгору

Зазвичай проявляється через кілька місяців після маніфестації основного захворювання, а ступінь її вираженості корелює з тяжкістю основного захворювання. Виявляють прояви основного захворювання і загальні симптоми анемії →розд. 15.1.

Діагностикавгору

Допоміжні дослідження

1. Загальний аналіз периферичної крові →табл. 15.1-2, кількість ретикулоцитів знижена або в нормі; показник RDW в нормі, інші порушення, типові для запалення ― нейтрофілія, моноцитоз, тромбоцитоз, знижений вміст Hb в ретикулоцитах (Retic-Hb; <29 пг) і підвищений відсоток гіпохромних еритроцитів (%HRC; >5–6 %).

2. Показники обміну заліза →табл. 15.1-2.

3. Інші дослідження: порушення, пов’язані з основним захворюванням, часто підвищені показники запального процесу. Рівень ендогенного еритропоетину не відповідає ступеню анемії.

Діагностичні критерії

Легка або середньої тяжкості, нормоцитарна та нормохромна анемія в особи з хронічним захворюванням, як правило, пов’язана з хронічним запальним процесом, після виключення інших причин анемії (особливо абсолютного дефіциту заліза).

Диференційна діагностика

Залізодефіцитна анемія (може бути супутньою) →табл. 15.1-2, інші анемії →табл. 15.1-1.

Діагностичний менеджмент

1. Дослідження, що проводяться в кожному випадку: загальний аналіз периферичної крові з підрахунком ретикулоцитів та мікроскопічне дослідження мазка крові, оцінка метаболізму заліза (феритин, TSAT), ШОЕ та СРБ, дослідження для виключення інших причин анемії (гаптоглобін, ЛДГ, креатинін, амінотрансферази, вітамін В12 і фолієва кислота, ТТГ).

2. Дослідження, корисні в окремих випадках: sTfR і sTfR/log F, біопсія кісткового мозку, гепсидин, еритропоетин.

ЛІКУВАННЯвгору

1. Лікування основного захворювання: має основне значення.

2. Тяжка анемія, особливо у хворих з симптомами серцевої недостатності, стенокардії або дисфункції ЦНС: проводьте трансфузію ЕМ.

3. Абсолютний дефіцит заліза (концентрація феритину в сироватці крові <100 нг/мл), який виникає у деяких хворих з анемією хронічних захворювань: треба коригувати як при залізодефіцитній анемії →розд. 15.1.2, бажано в/в через часте порушення всмоктування з ШКТ.

4. Хворі з Hb ≤10 г/дл під час хіміотерапії з приводу злоякісного новоутворення, без радикального лікування: розгляньте доцільність застосування еритропоез-стимулювального засобу (ЕСЗ) ― рекомбінантний людський еритропоетин α 40 000 Од п/ш 1 × на тиж. або людський рекомбінантний еритропоетин β 30 000 Од п/ш 1 × на тиж., дарбепоетин 500 мкг п/ш кожні 3 тиж. з метою підвищення рівня Hb до найнижчого, який дозволить уникнути трансфузій ЕМ. Якщо протягом 4–6 тиж. немає відповіді, дозу можна підвищити. При відсутності відповіді через 6–8 тиж. припиніть лікування. Під час лікування ЕСЗ варто розглянути можливість одночасного застосування препаратів заліза в/в або п/о, особливо у хворих з функціональним дефіцитом заліза (феритин ≥100 нг/мл і <500–800 нг/мл і насичення трансферину залізом [TSAT] <20 %). Протипоказання і небажані ефекти →розд. 14.3.

5. Інші випадки: розгляньте можливість використання ЕСЗ, якщо рівень Hb становить <10 г/дл, незважаючи на ефективне лікування основного захворювання та приймання добавок заліза. Продовжуйте тоді застосування заліза, щоб підтримувати концентрацію феритину ≥100 нг/мл і TSAT ≥20 %.