Рак легені

Допоможіть нам допомагати!

Ми прагнемо й надалі безкоштовно надавати цей тип контенту. На жаль, коштів на це більше немає.

Без Вашої допомоги нам доведеться закрити проект до кінця 2024 року.

Зробіть пожертву

КЛАСИФІКАЦІЯ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКАвгору

1. Недрібноклітинний рак (80–85 %), відносно малочутливий до хіміотерапії (методи лікування першого ряду: хірургічне втручання, променева терапія):

1) аденокарцинома (≈40 %) — в основному, у дрібних бронхах (периферичні відділи легенів). Меншою мірою, ніж плоскоклітинний рак, має зв’язок iз впливом тютюнового диму, досить часто зустрічається у жінок.

2) плоскоклітинний (≈30 %) — дуже сильний зв’язок із експозицією до тютюнового диму, частіше зустрічається у чоловіків, як правило, у великих бронхах (прикоренево); часто спричиняє звуження просвіту бронха з ателектазом і запальними ураженнями легеневої паренхіми;

3) крупноклітинний — різноманітна локалізація процесу; за своїм клінічним перебігом схожий на аденокарциному.

2. Дрібноклітинний рак (≈15 %): має агресивний ріст, раннє метастазування у лімфатичні вузли та віддалені органи; тісно пов’язаний з курінням; первинне вогнище зазвичай розміщене прикоренево; як правило, збільшені лімфатичні вузли прикореневі й середостіння; у більшості пацієнтів на момент постановки діагнозу виявляють метастази (найчастіше у печінці, кістках, кістковому мозку, ЦНС, надниркових залозах, шкірі та м’яких тканинах); часто виникає паранеопластичний синдром; сприйнятливість до хіміотерапі, яка є лікування першої лінії.

3. Рідкісні новоутворення легень (<5 %): залозисто-плоскоклітинний рак, карциносаркома (змішана тканина — епітеліальна і мезенхімальна), новоутворення типу слинних залоз (мукоепідермоїдний рак, аденоїдно-кістозний рак), карциноїд, а також вкрай рідкісні мезенхімальні пухлини, герміногенні, або з лімфатичної системи.

ЕТІОПАТОГЕНЕЗвгору

Домінантним етіологічним фактором є канцерогенні речовини, що містяться в тютюновому димі (тютюнопаління викликає ≈90 % випадків захворювання у чоловіків і ≈80 % у жінок). Пасивне куріння також підвищує ризик. Інші фактори, що збільшують ризик захворювання: забрудненість повітря, експозиція до радону в будинках. Менш важливі фактори: генетична схильність, іонізуюче випромінювання, професійний вплив азбесту, важких металів і деяких хімічних речовин.

Розвиток і прогресування раку легені пов’язані з молекулярними порушеннями, особливо з мутаціями в протоонкогенах (напр., KRAS і EGFR) і генах-супресорах пухлин (напр., TP53, RB і LRP1B).

Клінічна картинавгору

Рак легені на ранній стадії, зазвичай, має безсимптомний перебіг і в цей період він може бути виявлений випадково або при скринінговому тесті — низькодозовій КТ. 

1. Суб’єктивні симптоми:

1) пов’язані з локальним ростом: кашель — найбільш частий симптом (у курців тютюнових виробів часто змінюється характер кашлю), задишка, біль у грудній клітці, кровохаркання, рецидивуючі пневмонії (особливо однакової локалізації); синдром верхньої порожнистої вени (при масивному ураженні середостіння →розд. 2.32), слабкість м’язів верхньої кінцівки, біль у плечі та/або синдром Горнера при ураженні верхівки легені (пухлина Панкоста), біль у грудній клітці — при інфільтрації плеври або стінки грудної клітки, аритмії (при інфільтрації перикарда та серця), захриплість (в результаті паралічу поворотного гортанного нерва), дисфагія (в результаті вторинної ахалазії або масивного ураження верхньої частини середостіння);

2) симптоми, що пов’язані з метастазами: біль у кістках, зрідка — патологічні переломи або симптоми компресії; у разі метастазів у ЦНС — біль голови, вогнищеві симптоми та інші неврологічні прояви (напр., судоми, порушення рівноваги); зміни поведінки і особистості; при метастазах у печінку — гепатомегалія, біль в епігастрії, нудота, жовтяниця; збільшення шийних або надключичних лімфовузлів;

3) системні симптоми: при запущеному раку прогресуюче зменшення маси тіла, слабкість, втома, анорексія, субфебрильна температура.

2. Об’єктивні симптоми: залежать від стадії поширення та локалізації вогнищ пухлини. На запущених стадіях можуть спостерігатися ознаки синдрому верхньої порожнистої вени, випоту в плевральній порожнині або перикарді, ателектазу або пневмонії, збільшення регіонарних (надключичних) і віддалених (шийних, пахвових) лімфатичних вузлів, збільшення печінки, вогнищеві симптоми з боку ЦНС, периферична нейропатія або болючість кісток при пальпації. Відносно поширеним симптомом є пальці у вигляді «барабанних паличок» →розд. 1.31.2.

3. Паранеопластичні синдроми:

1) ендокринні — синдром Іценка-Кушинга, синдром неадекватної секреції вазопресину (SIADH), карциноїдний синдром, гіперкальціємія та ін.;

2) нервово-м’язові — периферична нейропатія, енцефалопатії, дегенерація кори мозочка, міастенічний синдром Ламберта-Ітона, поліміозит;

3) шкірні — чорний акантоз, дерматоміозит, системний червоний вовчак, системна склеродермія;

4) кісткові — гіпертрофічні остеоартропатії, пальці у вигляді «барабанних паличок»;

5) судинні — мігруючий поверхневий тромбофлебіт, абактеріальний тромботичний ендокардит;

6) гематологічні — анемія, ДВЗ-синдром.

ДІАГНОСТИКА ТА СТАДІЮВАННЯ ЗАХВОРЮВАННЯвгору

Допоміжні дослідження

1. Візуалізаційні дослідження: РГ грудної клітки у прямій (задньо-передній) і бічній проекціях (виконайте у всіх хворих з підозрою на рак легені) — пухлина у паренхімі легені, ателектаз, збільшення прикореневих лімфовузлів або лімфовузлів середостіння, плевральний випіт, однобічне підвищення рівня купола діафрагми у результаті її ураження, зміни, які свідчать про безпосередню інфільтрацію або метастазування у кістки. Нормальна РГ грудної клітки не виключає пухлини легені. КТ грудної клітки (також має охопити верхню частину черевної порожнини) — основне дослідження для оцінки ступеня місцевого поширення процесу (не завжди дозволяє виявити обмежену інфільтрацію середостіння або грудної стінки, чи ідентифікувати пухлинне вогнище у ділянці ателектазу легень) і збільшення лімфовузлів (критерій діаметру вузла >1 см, як такого, що викликає підозру на наявність метастазу, є неточним, тому при диференційній діагностиці використовуйте калькулятори ризику, які включають клінічні та радіологічні ознаки). ПЕТ — рутинно (зазвичай з використанням 18F-ФДГ) у поєднанні з КТ під час діагностики пацієнтів, які потенційно проходять відбір для радикального лікування; дозволяє виявити невеликі метастази у лімфовузлах середостіння і визначити ступінь поширення раку у межах ателектазу, а також виявити метастази раку за межами грудної клітки. MРТ — дослідження головного мозку рутинно у випадку дрібноклітинного раку легені та у пацієнтів із симптомами, що дозволяють запідозрити метастази в ЦНС; МРТ грудної клітки — можна застосувати для оцінки деяких локалізацій пухлини, наприклад у безпосередній близькості до хребта, або в хребті, а також пухлин верхівки легені. УЗД грудної клітки — оцінка грудної стінки (напр., метастази в ребра), плеври та рухливості діафрагми.

2. Морфологічні дослідження:

1) цитологічне дослідження мокротиння (в даний час рідше використовується через низьку чутливість) і плеврального випоту;

2) бронхофіброскопія — дає можливість макроскопічно оцінити внутрішньобронхіальні зміни, здійснити забір біоптатів для гістологічного дослідження та бронхіальних змивів для цитологічного дослідження (що іноді дозволяє встановити діагноз у разі невидимих ​​при рентгенологічному дослідженні змін);

3) ендобронхіальне ультразвукове дослідження (EBUS) — використовується для оцінки об’єму і глибини неопластичної інфільтрації, розміру і характеру окремих груп лімфатичних вузлів середостіння та для біопсії цих вузлів (за необхідності доповнюється черезстравохідною біопсією);

4) біопсія через грудну стінку (трансторакальна) — тонкоголкова або рідше товстоголкова, під контролем КТ, доцільна при пухлинах, розташованих у периферичних відділах легень;

5) інші методи: цитологічне дослідження матеріалу з ТАПБ або гістологічне дослідження периферичних лімфатичних вузлів з підозрою на метастатичну інвазію (надключичних, у щілині драбинчастих м’язів), медіастиноскопія, медіастинотомія, відеоторакоскопія. Якщо вищевказані методи не дозволяють встановити діагноз → торакотомія.

3. Лабораторні дослідження: стартові — загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою, концентрація електролітів і активність лужної фосфатази в сироватці крові, загальний аналіз сечі та основні біохімічні дослідження з оцінкою функції печінки і нирок; визначення пухлинних маркерів у сироватці крові не має клінічного значення.

Діагностичні критерії

На підставі гістологічного (віддають перевагу) або цитологічного дослідження матеріалу, отриманого з пухлини. Послідовність діагностичних тестів:

1) периферичне ураження — трансторакальна біопсія→ бронхоскопія → торакоскопія → торакотомія;

2) прикореневе ураження — бронхоскопія → трансезофагеальна біопсія → торакотомія.

Диференційна діагностика

1. Пневмонія, грибкові інфекції (напр., аспергільоз, гістоплазмоз), ХОЗЛ, туберкульоз, місцевий інтерстиціальний фіброз, легеневий ендометріоз, саркоїдоз, гранулематоз з поліангіїтом, легеневий гістіоцитоз, інші злоякісні пухлини.

2. Периферичні пухлини: метастатичне вогнище, доброякісні новоутворення, туберкульома, абсцес легені, грибкові ураження, тератома, гамартома.

3. Збільшені лімфовузли середостіння: лімфопроліферативні новоутворення, ТБ (рідше), саркоїдоз.

Оцінка поширення

Основою відбору методу лікування є точне визначення ступеня поширення процесу.

1. Недрібноклітинний рак: КТ грудної клітки з введенням контрастної речовини, з додатковою оцінкою верхньої частини черевної порожнини, ПЕТ/КТ всього тіла з метою оптимального відбору для операції або радикальної променевої терапії. У хворих із підозрою на метастази у вузли середостіння за даними ПЕТ, слід виконати під контролем УЗД їх біопсію через стінку бронхів (EBUS) або стравоходу (EUS), а якщо результат негативний — провести медіастиноскопію. Інші дослідження (МРТ головного мозку або сцинтиграфія кісток) у випадку показань. Ступінь анатомічного поширення пухлини визначають згідно класифікації сTNM →табл. 3.16-1

Стадії розповсюдження захворювання →табл. 3.16-2. На підставі гістологічного дослідження визначається «патологічний» ступінь поширення (pTNM) і ступінь злоякісності пухлини (ознака G).

Таблиця 3.16-1. Класифікація TNM (8-ме видання з 2017 р.) при недрібноклітинному раку легені

первинна пухлина (T)

Tx

пухлина, діагностована на підставі виявлення злоякісних клітин у бронхіальних змивах, але не підтверджена радіологічно або при бронхоскопії

T0

немає ознак первинної пухлини

Tis

передінвазивний рак (in situ)

T1

пухлина з найбільшим розміром ≤3 см, що оточена легеневою паренхімою або вісцеральною плеврою, при бронхоскопії не інфільтрує головні бронхиа

T1(mi)

мінімально інвазивна аденокарциномаб

T1a

пухлина з максимальним розміром ≤1 смa

T1b

пухлина з максимальним розміром >1 см, однак ≤2 смa

T1c

пухлина з максимальним розміром >2 cm, однак ≤3 смa

T2

пухлина з найбільшим розміром >3 см, але ≤5 см або з ≥1 з таких ознак:

– інфільтрує головний бронх, але не досягає біфуркації трахеї

– інфільтрує вісцеральну плевру

– пухлина, яка спричинила ателектаз або обструкційну пневмонію, яка сягає ділянки кореня, охоплює частину легені або цілу легеню

T2a

пухлина з максимальним розміром >3 см, однак ≤4 см

T2b

пухлина з максимальним розміром >4 см, однак ≤5 см

T3

пухлина з максимальним розміром >5 см, однак ≤7 см або з ≥1-ю з нижчевказаних ознак:

– безпосередньо інфільтрує парієтальну плевру, стінку грудної клітки (у т. ч., пухлина верхівки легені), діафрагмальний нерв або перикард

– пухлина з окремими вогнищами раку у межах тієї ж долі легені

T4

пухлина з максимальним розміром >7 см або з ≥1-ю з нижчевказаних ознак:

– інфільтрує діафрагму, середостіння, серце, великі судини, трахею, зворотний гортанний нерв, стравохід, біфуркацію трахеї або тіло хребця

– пухлина з окремими вогнищами раку у іншій долі цієї ж легені

метастази у регіонарні лімфовузли (N)

Nx

неможливо оцінити регіонарні лімфовузли

N0

немає ознак метастазування у регіонарні лімфовузли

N1

метастази у перибронхіальні або прикореневі лімфовузли на стороні пухлини або їх безпосередня інфільтрація

N2

метастази у лімфовузли середостіння на стороні пухлини і/або у лімфовузли, розташовані під каріною трахеї

N3

метастази у прикореневі лімфовузли іншої легені або лімфовузли середостіння

метастази у надключичні лімфовузли

віддалені метастази (M)

Mx

не можна встановити наявність віддалених метастазів

M0

не виявлено віддалених метастазів

M1a

окреме вогнище або вогнища раку в іншій легені

– вогнища раку в плеврі чи перикарді або ексудат пухлинного походження у плевральній порожнині чи порожнині перикардав

M1b

одинарні віддалені метастази (за межами грудної клітки)г

M1c

множинні віддалені метастази (за межами грудної клітки) в одному або багатьох органах

a Пухлини, які рідко зустрічаються, з поверхневим поширенням, будь-якого розміру, з інфільтрацією, обмеженою до бронхіальної стінки (у тому числі головного бронха) також класифікують як T1a.

б Поодинока аденокарцинома ≤3 см, в основному вистеляє міжальвеолярні перегородки, з інфільтрацією ≤5 мм в одному з вогнищ.

в Зазвичай рідина в плевральній порожнині або порожнині перикарда має пухлинний характер. У невеликої частини хворих мікроскопічні дослідження рідини з плевральної порожнини або порожнини перикарда не виявляють пухлинних клітин, рідина не містить крові ані не має характеру ексудату. Якщо відсутні аргументи на користь пухлинного характеру ексудату, тоді під час визначення стадії новоутворення в класифікації не враховують наявності рідини у плевральній порожнині чи порожнині перикарда.

г Також стосується одинарного, віддаленого (не регіонарного) лімфатичного вузла.

Таблиця 3.16-2. Стадії розповсюдження раку легені (8-ме видання TNM з 2017 р.) і методи лікування недрібноклітинного раку

Cтадія

T

N

M

 Методи лікування

прихований рак

x

0

0

 

стадія 0

is

0

0

 

стадія IA1

1(mi)

0

0

хірургічне лікування або стереотаксична променева терапія

 

1a

0

0

стадія IA2

1b

0

0

стадія IA3

1c

0

0

стадія IB

2a

0

0

стадія IIA

2b

0

0

хірургічне лікування, доповнене хіміотерапією або таргетним лікуванням

стадія IIB

1a, 1b, 1c

1

0

 

2a

1

0

 

2b

1

0

 

3

0

0

стадія IIIA

1a, 1b, 1c

2

0

радіотерапія або радіо-хіміотерапія, доповнена імунотерапією, в окремих хворих хірургічне лікування з неоад’ювантною або ад’ювантною хіміотерапією, імунотерапією чи таргетною терапією

2a, 2b

2

0

3

1

0

4

0, 1

0

стадія IIIB

1a, 1b, 1c

3

0

радіотерапія або радіо-хіміотерапія, доповнена імунотерапією

2a, 2b

3

0

3

2

0

4

2

0

стадія IIIC

3

3

0

 радіо-хіміотерапія або хіміотерапія, доповнена імунотерапією

 

4

3

0

стадія IVA

будь-яка

будь-який

1a, 1b

хіміотерапія, таргетна терапія, імунотерапія або симптоматичне лікування

 

стадія IVB

будь-яка

будь-який

1c

за American Joint Committee on Cancer 2017

2. Дрібноклітинний рак: КТ грудної клітки та черевної порожнини з контрастуванням, МРТ (надають перевагу) чи КТ головного мозку. У хворих без ознак дисемінації призначайте ПЕТ/КТ всього тіла, а якщо це неможливо — сцинтиграфію кісток з додатковою радіологічною оцінкою підозрілих структур. Якщо знайдено віддалений метастаз, пошук нових вогнищ пухлини є необов’язковим. Рекомендується використовувати класифікацію TNM, але в клінічній практиці часто використовується спрощена двоетапна класифікація ступеня поширення пухлини:

1) обмежена форма (limited disease — LD) — пухлина не виходить поза межі половини грудної клітки, можливо з ураженням прикореневих лімфовузлів на стороні ураження і лімфовузлів середостіння та надключичних з обох сторін, а також може спостерігатись пухлинний ексудат у плевральній порожнині на стороні пухлини;

2) дисемінована форма (extensive disease — ED) — вогнища пухлини присутні поза межами LD.

ЛІКУВАННЯвгору

Метод лікування вибирають в кожному випадку індивідуально на полідисциплінарному консиліумі лікарів за участю торакальних хірургів, спеціалістів з променевої терапії, клінічних онкологів, а також спеціалістів з візуалізаційної діагностики. Вибір лікування залежить від стадії розповсюдження новоутворення (табл. 3.16-2), проте також важливу роль відіграють функціональна спроможність органів та загальний стан пацієнта. Усі курці повинні отримати антинікотинове консультування та допомогу в подоланні залежності (→розд. 3.22).

Лікування недрібноклітинного раку легені

Спосіб лікування залежить від стадії новоутворення, але важливим є функціональна здатність окремих органів і загальний стан.

1. Хірургічне лікування — радикальна резекція легеневої паренхіми відкритим (торакотомія) або відеоторакоскопічним методом (надають перевагу): метод першої лінії на I, II і частині випадків IIIA стадії. Найчастіше проводиться резекція долі легені (лобектомія), або, рідше — у випадку правої легені — резекція двох доль (білобектомія), можл., цілої легені (пневмонектомія) і регіонарних лімфатичних вузлів (альтернативою є селективне видалення вибраних лімфовузлів з усіх груп лімфовузлів, що дренують уражену ділянку легені). Сегментектомія — виконується спорадично хворим із пухлиною <2 см в діаметрі (T1a) та з протипоказаннями до лобектомії. У хворих з ознакою N2 (метастази у лімфовузли середостіння на боці ураження) застосовують радикальну променеву терапію у комбінації з хіміотерапією або (в окремих хворих) резекцію після неоад’ювантної хіміотерапії або імунотерапії. Хірургічне лікування не застосовується у пацієнтів з метастазами в контралатеральні лімфатичні вузли середостіння (N3) або дисемінацією.

Для встановлення показань до хірургічного лікування необхідно виконати: прості вправи з фізичним навантаженням (ходьба вгору по сходах, швидка ходьба), газометрію артеріальної крові у спокої і після навантаження, спірометрію, кардіопульмональний навантажувальний тест.

Хірургічне лікування в комбінації з іншими методами:

1) передопераційна променева терапія, як правило, у поєднанні з хіміотерапією, у пацієнтів із пухлиною, розташованою на верхівці легені (пухлина Панкоста);

2) післяопераційна променева терапія (можливо з одночасною хіміотерапією) —у пацієнтів після нерадикальної резекції; розгляньте у пацієнтів з метастазами в лімфатичні вузли середостіння (ознака N2, IIIA), хоча доцільність такої тактики не була підтверджена;

3) передопераційна хіміотерапія — у хворих, які є потенційними кандидатами до проведення резекції за умови досягнення початкового регресування новоутворення (найчастіше це хворі на стадії IIIA, категорія N2);

4) імунотерапія 

а) передопераційна ніволумабом у комбінації з хіміотерапією;

б) атезолізумабом або пембролізумабом (як перед так після операції);

в) післяопераційна атезолізумабом у комбінації з хіміотерапією у хворих на стадії II і IIIA з експресією протеїну PD-L1;   

5) післяопераційна молекулярно-спрямована (таргетна) терапія: осимертиніб (інгібітор EGFR) — у хворих на рак легені на ІІ та ІІІА стадії з т. зв. драйверною EGFR-мутацією.

2. Променева терапія: рутинний метод у пацієнтів, яким не показане оперативне лікування через розповсюдження пухлинного процесу (у більшості пацієнтів на стадії III), або які мають протипоказання.

Радикальна променева терапія:

1) в окремих пацієнтів найчастіше на III стадії, з відповідною дихальною спроможністю — зазвичай у поєднанні з одночасною хіміотерапією (або послідовно, якщо пацієнт не пройшов відбір для одночасного застосування променевої терапії та хіміотерапії, але цей метод менш ефективний). Сумарна доза опромінення 60–66 Гр, у щоденних фракціях 2,0–2,5 Гр 5 днів/тиж.), після завершення радіохіміотерапії використовуйте дурвалумаб.

2) стереотаксична променева терапія — у хворих на І та у деяких пацієнтів на ІІА стадії з протипоказаннями до резекції (ефективність подібна до тієї, що досягається хірургічним лікуванням).

Паліативна променева терапія: тактика першої лінії у пацієнтів зі скаргами, що супроводжують первинну пухлину (біль, задишка, дисфагія, ознаки синдрому верхньої порожнистої вени), з болючими метастазами кісток і з симптомними неоперабельними метастазами у головний мозок.

3. Ендобронхіальне лікування: місцево-поширений рак; брахітерапія, фотодинамічна терапія, електрокоагуляція, кріотерапія, лазеротерапія і ендобронхіальні протези (стенти).

4. Хіміотерапія: використовується для паліативного лікування пацієнтів з поширеним раком (у задовільному функціональному статусі, без значної втрати маси тіла і важких супутніх захворювань). Зазвичай використовують 3–4 цикли лікування, що містить цисплатин (ЛЗ, якому надається перевага) або карбоплатин у комбінації з вінорельбіном, таксоїдами (паклітаксел і доцетаксел), гемцитабін або пеметрексед (надають перевагу у хворих з неплоскоклітинною карциномою). У частини хворих із прогресуючою відповіддю розгляньте можливість застосування 2-х додаткових циклів. Лікування другої лінії: найчастіше доцетаксел або пеметрексед.

5. Прицільна молекулярно-спрямована (таргетна) терапія: у пацієнтів із запущеним недрібноклітинним раком легені з мутацією гену ЕGFR лікуванням першого ряду є використання низькомолекулярного інгібітора тирозинкінази EGFR (ерлотиніб, гефітиніб, афатиніб, озимертиніб, дакомітиніб, лазертиніб) або моноклонального біспецифічного антитіла (амівантамаб). У пацієнтів із реаранжуванням генів ALK i ROS1 — пероральний інгібітор ALK-кінази (алектиніб, бригатиніб, церитиніб, кризотиніб, лорлатиніб). У хворих з реаранжуванням генів застосовують інгібітори тропоміозинкінази (ларотректиніб, ентректиніб), а у хворих із мутацією G12C гену KRAS — інгібітор білка KRAS — соторасіб. У пацієнтів з неплоскоклітинним раком легені слід виконати додаткові генетичні тести.

6. Імунотерапія: моноклональні антитіла (атезолізумаб, ніволумаб [не зареєстрований в Україні], пембролізумаб, дурвалумаб, цеміплімаб [не зареєстрований в Україні], іпілімумаб [не зареєстрований в Україні], рамуцирумаб), які блокують рецептор запрограмованої смерті типу 1 (PD-1) або його ліганд (PD-L1) чи CTLA-4. Ці ЛЗ застосовуються у першій та наступних лініях терапії запущеного раку легені, а також як доповнення радикальної радіохіміотерапії у хворих із місцево- або регіонарно-розповсюдженим раком. Можна поєднувати з хіміотерапією.

Лікування дрібноклітинного раку легені

Основний метод: хіміотерапія (як правило, 4–6 циклів 2-компонентної схеми лікування, що включає цисплатин або карбоплатин у комбінації з етопозидом). У разі рецидиву після першого лікування, розгляньте можливість повторної хіміотерапії. Скарги з боку грудної клітки та симптомні метастази в ЦНС або кістки у пацієнтів після хіміотерапії є показанням до паліативного опромінення.

1. Лікування обмежених форм хвороби (стадія I–III): хіміотерапія + опромінення первинного пухлинного вогнища у грудній клітці і регіонарних лімфовузлів; найбільш ефективним є одночасне застосування обидвох методів. В особливих випадках можливе оперативне лікування. У пацієнтів з ремісією пухлини в грудній клітці додатково необхідне профілактичне опромінення головного мозку.

2. Лікування дисемінованої форми (стадія IV): у пацієнтів у задовільному клінічному стані хіміотерапія, як і при обмеженій формі (можливо в комбінації з атезолізумабом). Лікування рецидивів: хіміотерапія 2-ї лінії або ЛЗ, скеровані проти білка DLL-3 (тарлатамаб та ровалпітузумаб тесерину). У пацієнтів з ремісією пухлини в грудній клітці додатково проводять профілактичне опромінення головного мозку, а в окремих хворих — додатково грудної клітки.

Лікування карциноїда легені

Оперативне лікування (лобектомія, а у випадку дрібніших, периферично розміщених пухлин — сегментектомія; при внутрішньобронхіальному розміщенні пухлини — можливе щадне [органозберігаюче] втручання). Атипові карциноїди (високодиференційовані нейроендокринні новоутворення легені G2) — лікування як при раку легені.

ПРОГНОЗвгору

Недрібноклітинний рак легені: загалом при встановленні діагнозу 5-річна виживаність становить 10–15 % (оперовані + неоперовані). 5-річна виживаність після радикальної резекції недрібноклітинного раку на стадіях I, II i IIIA складає відповідно 60–80 %, 40–50 % і 15–25 %, а у хворих на стадії ІІІ, які отримують радіо(хіміо)терапію, ≈35 % (40 % після консолідаційної імунотерапії). На стадії IV медіана виживаності складає 10–12 міс. Дрібноклітинний рак: 3-річна виживаність у пацієнтів із обмеженою формою становить ≈20 %, a у пацієнтів із дисемінованою формою <5 %. 

Користуючись цією сторінкою МП Ви погоджуєтесь використовувати файли cookie відповідно до Ваших поточних налаштувань браузера, а також згідно з нашою політикою щодо файлів cookie