Дорожньо-транспортна пригода

Механізм та наслідки

Крім зовнішніх уражень, спричинених наїздом транспортного засобу, а у осіб, що їдуть автомобілем — ударом об його внутрішні елементи, часто трапляються невидимі на перший погляд внутрішні ураження. Не зважаючи на раптове гальмування транспортного засобу та пасажирів, їх внутрішні органи (мозок, серце, легені, печінка, селезінка, нирки, кишківник та ін.) та хребет продовжують рух і можуть зазнавати розривів, стиснення або забою об тверді структури кісткового скелету, що вже зупинились.

Перша допомога

Масовий нещасний випадок (з великою кількістю потерпілих) →розд. 23.13.

1. Подбайте про безпеку — власну та інших свідків нещасного випадку, а також учасників дорожнього руху: включіть аварійну сигналізацію в своєму автомобілі та припаркуйте його поза дорогою або на узбіччі в добре видному місці, не перебігайте через полоси дороги при інтенсивному дорожньому русі; подбайте про розміщення попереджуючого трикутника за транспортними засобами, що потрапили в дорожньо-транспортну пригоду (якщо місце нещасного випадку знаходиться за поворотом, то трикутник повинен бути перед поворотом) та припинення дорожнього руху; у транспортних засобах, що брали участь у нещасному випадку (якщо це можливо та безпечно) вимкніть запалення, затягніть ручне гальмо та включіть аварійну світлову сигналізацію.

2. Покличте на допомогу та повідомте систему невідкладної допомоги (або попросіть про це свідків нещасного випадку): швидка допомога (тел. 103 або 112) або пожежна служба (тел. 101); ці служби або свідки випадку поінформують міліцію.

3. У першу чергу займіться жертвою наїзду, або потерпілим, що випав із автомобіля, тому що ці потерпілі отримують найважчі травми. Оцініть стан потерпілого на початку за схемою ABCD →розд. 23.1, якщо необхідно проводьте серцево-легеневу реанімацію (примітка: реанімація не проводиться у випадку події з великою кількістю жертв), наступним кроком є проведення швидкого травма-обстеження →розд. 23.1 та збір анамнезу за схемою SAMPLE →розд. 23.1. Зупиніть зовнішні кровотечі безпосереднім притисненням. Пам’ятайте про симптоми напруженого пневмотораксу →розд. 3.18 та тампонади перикарду →розд. 2.17 — ці стани вимагають негайних і впевнених дії (алгоритм дій при напруженому пневмотораксі →розд. 3.18, перикардіоцентез →розд. 24.9).

4. Забезпечуючи прохідність дихальних шляхів, уникайте згинання шийного відділу хребта (стабілізуйте його, напр., утримуючи між своїми колінами), відновіть прохідність дихальних шляхів висуваючи щелепу вперед або витягуючи щелепу вперед за зуби (піднесення щелепи) →розд. 23.8.

5. Забинтуйте рани →розд. 23.4, іммобілізуйте зламані кінцівки →розд. 23.6. 

6. Вкрийте потерпілого, щоб зменшити втрату тепла.

7. Перекладіть пацієнта за допомогою ковшових нош на ортопедичну дошку (тверді ноші). Пам’ятайте про іммобілізацію.

Дії, описані в пунктах 3–6, намагайтесь, по мірі можливості, та якщо це безпечно, проводити у потерпілого, що заблокований в транспортному засобі, перед його звільненням технічними службами (або пожежниками). 

Алгоритм дій в кареті швидкої допомоги та в лікарні

1. Підтримуйте функції життєво важливих органів, проводьте оксигенотерапію та, якщо необхідно, механічну вентиляцію легень, лікуйте гіповолемію. Проводьте повторні оцінки. У разі погіршення стану хворого проведіть повторну оцінку ABCD. 

2. Перекладіть пацієнта на жорстку дошку (тверді ноші). Пам’ятайте про іммобілізацію.

3. Введіть катетер у периферичну вену →розд. 24.5.2 та призначте в/в розчини (спочатку зазвичай 0,9 % NaCl) і анальгетичні ЛЗ (опіоїди).

4. Скеруйте хворого для лікування травм у хірургічний стаціонар.