Ендоскопія товстого кишківника (ректоскопія, ректороманоскопія, колоноскопія)

Показання

1. Показання до проведення скринінгової колоноскопії (дослідження з метою пошуку передракових станів та колоректального раку у здорової популяції):

1) особи у віці 50–65 років без факторів ризику;

2) особи віком 40–49 років із ускладненим сімейним анамнезом щодо колоректального раку у родича першого ступеня;

3) генетично обумовлені колоректальні новоутворення (вік, в якому починають дослідження, вказано в окремих клінічних настановах).

2. Показання для проведення діагностичної колоноскопії:

1) шлунково-кишкова кровотеча (наявність крові у стільці або мелена, після виключення джерела у верхніх відділах ШКТ, позитивний результат аналізу калу на приховану кров, залізодефіцитна анемія невідомого походження);

2) зміна ритму дефекацій;

3) хронічний коліт (верифікація діагнозу, визначення ступеня прогресування);

4) клінічно значуща діарея невідомої етіології;

5) підозра на наявність органічного утворення на основі результату рентгенологічного дослідження кишківника.

3. Терапевтичні показання:

1) видалення поліпів і поверхневих новоутворень (поліпектомія, мукозектомія, підслизова дисекція, повношарова резекція);

2) зупинка кровотеч із судинних мальформацій, виразок і пухлин, а також кровотечі після поліпектомії;

3) видалення сторонніх тіл;

4) розширення та/або протезування непухлинних та неопластичних стриктур;

5) декомпресія гострої псевдонепрохідності (атонія і мегаколон, які можуть виникати при тяжких системних захворюваннях або після операцій) і завороту кишки (у виняткових випадках);

6) маркування пошкоджень, відібраних для хірургічного видалення.

4. Показання до проведення наглядової колоноскопії (що періодично повторюється):

1) стан після лікування з приводу колоректального раку (→розд. 4.24, Моніторинг);

2) стан після поліпектомії товстого кишківника →рис. 4.23-1;

3) неспецифічні запальні захворювання кишківника (нагляд);

4) генетично зумовлений підвищений ризик новоутворення товстого кишківника.

Протипоказання

Як і до панендоскопії (→розд. 26.2.1). Специфічні протипоказання до колоноскопії: перитоніт, перфорація кишківника, гострий дивертикуліт товстої кишки, блискавичний коліт. Відносні протипоказання: вагітність і велика аневризма черевної аорти з тромбом.

Ускладнення

Частота специфічних ускладнень діагностичної колоноскопії низька (перфорація [найчастіше сигмовидної кишки] в <0,1 % досліджень). Фактори ризику: старший вік, дивертикулярна хвороба, запальні захворювання кишечника. При інтервенційній колоноскопії залежно від локалізації уражень і типу процедури — ризик вищий у разі проведення втручань у правій половині кишки та видалення уражень більшого діаметру; кровотеча ≈1 % після поліпектомії, 6–7 % після EMR, ≤10 % після ESD уражень великого діаметру; перфорація 0,1 % після поліпектомії, 1 % після EMR і ≈5 % після ESD; постполіпектомічний синдром опіку кишкової стінки (так званий постполіпектомічний синдром) ≈1 %; рідко ураження селезінки.

Підготовка пацієнта

1. Прийом ліків → тактика, як і при езофагогастродуоденоскопії.

2. Ввечері напередодні ректоскопії та повторно вранці в день дослідження 150 мл фосфатів у формі очисної клізми.

3. Перед сигмоїдоскопією і колоноскопією дієта з низьким вмістом клітковини (протягом 3 днів до дослідження у пацієнтів з ризиком поганої підготовки до дослідження; пацієнт не повинен їсти кісточкові фрукти, особливо з дрібними кісточками [ківі, полуниця, виноград], випічку із зернами, мюслі, лляне насіння, мак або кунжут). За день до дослідження слід дотримуватися дієти з низьким клітковини — останній прийом їжі (рідкої консистенції, напр., суп) пацієнт може приймати ≈13.00, а також проносні ЛЗ перорально. Доступні ЛЗ з великим об’ємом (3–4 л), тобто ізоосмотичні та електролітно-збалансовані розчини поліетиленгліколю і препарати з малим об'ємом (1–2 л), тобто розчини ПЕГ з аскорбатом, цитратом, розчини натрію пікосульфату з магнію цитратом та розчини сульфатів натрію, магнію і калію. У разі використання препарату невеликого об’єму необхідно випити відповідну кількість води до досягнення загального об’єму 3–4 літрів рідини.

Ефективність підготовки препаратами малого об’єму (краща переносимість) і препаратів великого об’єму однакова. Препарати ПЕГ у великих об’ємах вважаються більш безпечними та рекомендуються пацієнтам із ризиком водно-електролітних порушень (напр., з хронічною хворобою нирок або серцевою недостатністю), пацієнтам похилого віку, вагітним жінкам, пацієнтам із неспецифічними запальними захворюваннями кишківника, а також перед дослідженнями, які проводять в екстреному порядку у зв’язку з кровотечею у просвіт нижніх відділів ШКТ.

Пацієнт повинен прийняти проносний ЛЗ, розділений на кілька прийомів, тобто 1/2 дози ЛЗ ввечері напередодні дослідження (≈16.00) і 1/2 дози рано-вранці в день дослідження (починаючи ≈5 год і закінчуючи ≈2 год перед виконанням колоноскопії). Така підготовка краще переноситься і забезпечує краще очищення кишківника (якщо дослідження призначено на другу половину дня, повну дозу проносного ЛЗ можна прийняти вранці в день дослідження). Схема підготовки →рис. 26.2-2.

4. Антибіотикопрофілактика →табл. 26.2-6.

5. Більшість діагностичних колоноскопій можна проводити без седації. Седація показана у разі поганої переносимості дослідження в анамнезі або ж якщо така прогнозується (напр., дослідження у дітей та осіб із психічними захворюваннями, у жінок після гінекологічних операцій) та при терапевтичній колоноскопії (→розд. 24.4).

6. Положення пацієнта: ректоскопія — колінно-ліктьова; колоноскопія — позиція лежачи на лівому боці із підігнутими під себе ногами.