Метаболічний синдром

Діагностика: у відповідності до спільної позиції IDF, NHLBI, AHA, WHF, IAS і IASO (2009) повинна бути відповідність будь-яким 3-м з 5-ти наступних критеріїв: 

1) збільшена окружність талії (залежить від країни походження та етнічної групи — в європейській популяції ≥80 см у жінок i ≥94 cм у чоловіків);

2) концентрація тригліцеридів >1,7 ммоль/л (150 мг/дл) або лікування гіпертригліцеридемії;

3) концентрація ХС ЛПВЩ <1,0 ммоль/л (40 мг/дл) у чоловіків i <1,3 ммоль/л (50 мг/дл) у жінок або лікування вказаного ліпідного порушення;

4) систолічний артеріальний тиск ≥130 мм рт. ст. або діастолічний ≥85 мм рт. ст., або лікування раніше діагностованої артеріальної гіпертензії;

5) концентрація глюкози у плазмі натще ≥5,6 ммоль/л (100 мг/дл) або фармакологічне лікування ЦД 2-го типу.

Перше місце посідає абдомінальне ожиріння з нагромадженням жирової тканини у великому сальнику. Другою, за частотою, складовою метаболічного синдрому є артеріальна гіпертензія (у початковій фазі можуть виникати лише зміни добового ритму артеріального тиску — відсутність зниження артеріального тиску вночі). Нелікований метаболічний синдром призводить до розвитку явного ЦД 2-го типу (якщо уже не становить його складову) та передчасного розвитку атеросклерозу.

Лікування: лікуйте окремі складові метаболічного синдрому (→ відповідні розділи). Етіотропна терапія включає редукцію маси тіла та збільшення фізичної активності, а в осіб із предіабетом та високим ризиком розвитку ЦД (особливо при співіснуючих порушенні глікемії натще та порушеній толерантності до глюкози), розгляньте призначення метформіну в якості фармакологічної профілактики ЦД.