Опіки шкіри

Механізм та наслідки

Термічні опіки: I ступінь (поверхневе пошкодження, денатурація білка не виникає) — почервоніння, гіперемія; II ступінь (пошкодження не всієї товщі шкіри) — почервоніння та пухирі; III ступінь (пошкодження всієї товщі шкіри) — побіління, іноді обвуглення шкіри та глибших шарів.

Глибина руйнування шкіри та нижче розташованих тканин залежить від температури та часу дії тепла. Чим вища температура, тим швидше виникають опіки. Опіковий шок виникає внаслідок гіповолемії, болю, системної запальної реакції з пошкодженням ендотелію та втратою білка (зазвичай розвивається протягом декількох годин, а не хвилин). Діти, у яких шкіра тонка — більш схильні до виникнення опіків, у них частіше виникають опіки III ступеня.

Якщо виникли опіки ділянки носа або рота, або волосся у носі та обпалене обличчя, а також у постраждалих в пожежах → підозрюйте опіки дихальних шляхів →розд. 23.19.2.

Хімічні опіки найчастіше спричинені лугами або кислотами (так як опіки очей →розд. 23.26.2). Опіки електричним струмом →розд. 23.20.

Перша допомога

1. При термічних опіках обмежте час дії тепла, що виділяється під час горіння одягу та «наголмадженого» у тканинах — загасіть та зніміть з потерпілого одяг, охолоджуйте холодною водою або вологими компресами (до 15 хв або до появи тремтіння, не більше ніж 10% поверхні тіла одночасно). Охолодження має більше значення одразу після отримання опіків. Не видаляйте некротичні тканини та не здирайте одягу, що приклеївся до шкіри. Не проколюйте пухирі. При хімічних опіках розведіть та видаліть з поверхні шкіри їдку речовину → зніміть забруднений одяг та одночасно інтенсивно промивайте холодною водою. Тверді їдкі речовини видаліть зі шкіри перед промиванням. При цьому будьте обережні, щоб самому не отримати опіки.

2. Оцініть стан пацієнта (за схемою ABCD →розд. 23.1 та BLS →розд. 2.1), при необхідності підтримуйте функції життєво важливих органів; якщо є симптоми дихальної недостатності →розд. 3.1.1 або опіки дихальних шляхів → подумайте про швидку інтубацію.

3. Оцініть поверхню обпеченої шкіри: по ≈9 % поверхні тіла становлять: голова, передня поверхня грудної клітки, живіт, задня поверхня грудної клітки, задня поверхня нижньої частини тулуба, кожна верхня кінцівка, передня поверхня нижньої кінцівки та задня поверхня нижньої кінцівки; решта 1 % припадає на промежину. У дітей віком до 3 р. голова та шия становлять 18 % поверхні тіла, а нижні кінцівки по 14,5 %. Оцінка менших ділянок (у дорослих та дітей): поверхня долоні потерпілого (без пальців) становить 1 % поверхні тіла.

4. Нанесіть на обпечену поверхню шкіри стерильну марлю.

Алгоритм дій в кареті швидкої допомоги та в лікарні

1. Призначте знеболююче лікування та розпочніть боротьбу з гіповолемією (при значних опіках) 

1) поставте внутрішньовенний катетер →розд. 24.5.2;  

2) призначте опіоїди в/в — морфін 5–10 мг або фентаніл 50–100 мкг, при необхідності, повторюйте кожні 5 хв. Якщо застосовуєте морфін, пам’ятайте про його вазодилятуючу дію — подбайте про добре наповнення судинного русла. 

3) оцініть потребу рідини та проводьте в/в інфузію згідно формули лікарні Паркланд: об’єм розчинів (в мл) впродовж перших 24 год = поверхня опіків (%) × маса тіла (кг) × 4; з чого 50 % введіть впродовж перших 8 год. Розпочніть з 0,9% NaCl.

2. Допоміжні дослідження при важких опіках: загальний аналіз крові; концентрація електролітів, сечовини, креатиніну, міоглобіну та активності КК у плазмі, газометрія артеріальної крові, ЕКГ, РГ грудної клітки. Повторюйте визначення концентрації електролітів та показників функції нирок кожні декілька годин.

3. При гострій нирковій недостатності, окрім адекватної регідратації пацієнта, оцініть потребу проведення замісної ниркової терапії →розд. 14.1.

4. При дихальній недостатності або при симптомах опіків дихальних шляхів здійсніть швидку інтубацію →розд. 24.18.1 та проводьте механічну вентиляцію легень.

5. Скеруйте пацієнта на хірургічну обробку опіків.

Абсолютні покази для лікування у спеціалізованих опікових центрах — опіки: 

1) верхніх дихальних шляхів (інгаляційна травма);

2) неповна товщина шкіри (II ступінь), що за площею перевищують 10 % поверхні тіла;

3) повна товщина шкіри (III ступінь) у всіх вікових групах;

4) обличчя, рук, стоп, статевих органів, промежини, ділянок великих суглобів;

5) усі опіки електричним струмом;

6) хімічні опіки, подібні за площею та розташуванням до термічних, особливо лугами;

7) у осіб з серйозними обтяжуючими факторами (супутні хвороби, такі як серцева недостатність, цукровий діабет, захворювання нирок);

8) з супутніми травмами, якщо опіки становлять основну загрозу; пацієнтів з серйозними травмами, що на даний момент становлять більшу загрозу, на початковому етапі можна лікувати у травматологічних відділеннях з подальшим переведенням до опікових центрів;

9) у дітей, якщо дитяча лікарня не має відповідно підготовленого персоналу;

10) у осіб, яким потрібна особлива соціальна та психологічна допомога та довготривала реабілітація.