Який ризик зараження дитини SARS-CoV-2 у плодовому або перинатальному періоді?    

Наукові дані щодо ризику передачі інфекції, викликаної вірусом SARS-CoV-2, від вагітних жінок до дитини in utero або новонародженого у перинатальному періоді все ще залишаються дуже обмеженими. На сьогоднішній день з'явились лише нечисленні попередні публікації на цю тему (в основному описи випадків та серії випадків).

У середині березня цього року було опубліковано повідомлення китайських авторів, в якому описано 38 вагітних жінок із COVID-19 та їх новонароджених дітей.1 Жодна з цих жінок не померла, і в жодного з новонароджених не підтверджено зараження SARS-CoV-2.

Інші автори з Уханя підсумували спостереження за 33-ма новонародженими, народженими жінками з COVID-19 (дата публікації 26.03.2020 р.).2  У 3-х із цих новонароджених (9 %) було підтверджено зараження SARS-CoV-2:

1. 1-й пацієнт — народився на 40-му тижні гестації шляхом кесаревого розтину; у 2-й добі життя у дитини розвинулася гарячка та апатія, проте у фізикальному обстеженні не виявлено значущих відхилень від норми; на оглядовій рентгенограмі грудної клітки було помічено ознаки пневмонії, а дослідження мазка з носоглотки (забір якого проводили у 2-й та 4-й добах життя) підтвердило зараження SARS-CoV-2, тоді як у 6-й добі життя результат вже був негативним; дитина не потребувала штучної вентиляції легень, а клінічний стан покращився упродовж наступних днів

2. 2-й пацієнт — народився на 40-му тижні гестації шляхом кесаревого розтину; спостерігались апатія, блювання, гарячка, а результати РГ грудної клітки, досліджень на SARS-CoV-2 та подальший клінічний перебіг були подібними, як у 1-го пацієнта

3. 3-й пацієнт — передчасно народжений (31-й тиждень гестації + 2 дні) також шляхом кесаревого розтину; після народження вимагав проведення реанімаційних заходів (за шкалою Апгар 3, 4 і 5 балів відповідно на 1-й, 5-й та 10-й хвилині життя); виявлено пневмонію та дихальну недостатність, а дитина вимагала неінвазивної механічної вентиляції; в ході захворювання підозрювали бактеріальний сепсис та порушення коагуляції, однак через 14 днів стан дитини поліпшився; результат дослідження на SARS-CoV-2 (мазки з носоглотки та відхідника) був позитивним у 2-й та 4-й добі життя, та негативним у 7-й добі життя.

Складно встановити, коли ці троє новонароджених були інфіковані - чи це була трансплацентарна (внутрішньоутробна) чи перинатальна інфекція. Тим не менш, публікація вказує на те, що слід враховувати ризик зараження SARS-CoV-2 у новонародженого, народженого жінкою з COVID-19.

Ще одна цікава публікація – це опис випадку новонародженого жіночої статі. Мати дівчинки захворіла на COVID-19 приблизно за 3 тижні до пологів (з моменту появи симптомів до пологів у вагітної декілька разів було підтверджено SARS-CoV-2 у мазках із носоглотки).3 Хоча після пологів результати досліджень у дитини на наявність SARS-CoV-2 були негативними, проте вже у 1-й добі життя за допомогою серологічного дослідження у дівчинки виявлено специфічні антитіла проти SARS-CoV-2 як для класу IgG, так і для IgM. Під час проведеного через тиждень контрольного дослідження рівень антитіл в обох класах був уже нижчим (однак їх все ще можна було виявити). Оскільки IgM не транспортується через плаценту, на основі описаного випадку можна припустити внутрішньоутробне інфікування плода (ймовірно, що дитина видалила вірус ще до народження).

Безумовно, найближчі місяці нададуть нові наукові дані, які дозволять точніше відповісти на поставлене у заголовку питання і можуть вплинути на зміну діючих настанов щодо ведення новонароджених, народжених жінками з COVID-19.