Артеріальна гіпертензія

Допоможіть нам допомагати!

Ми прагнемо й надалі безкоштовно надавати цей тип контенту. На жаль, коштів на це більше немає.

Без Вашої допомоги нам доведеться закрити проект до кінця 2024 року.

Систолічний артеріальний тиск ≥140 мм рт. ст. і/або діастолічний тиск ≥90 мм рт. ст. Класифікація залежно від показників, визначених під час клінічних (офісних) вимірювань →табл. 2.20-1. Бажаний (цільовий) рівень показників АТ →нижче.

Таблиця 2.20-1. Визначення та класифікація артеріального тиску (мм рт. ст.)a
Категорія	Систолічний		Діастолічний
оптимальний АТ	<120	та	<80
нормальний АТ	120–129	та/або	80–84
високий нормальний АТ	130–139	та/або	85–89
артеріальна гіпертензія 1 ступеня	140–159	та/або	90–99
артеріальна гіпертензія 2 ступеня	160–179	та/або	100–109
артеріальна гіпертензія 3 ступеня	≥180	та/або	≥110
ізольована систолічна артеріальна гіпертензія	≥140	та	<90
a на підставі офісного вимірювання АТ Якщо рівні систолічного і діастолічного АТ належать до різних категорій, необхідно врахувати вищу категорію. Ізольовану систолічну АГ також класифікуйте згідно ступенів (1, 2 та 3), в залежності від рівня систолічного АТ. на основі клінічних настанов ESC і ESH 2018 та PTNT 2019

Залежно від етіології розрізняють:

1) первинну (есенціальну) (>90 % випадків) АГ;

2) вторинну АГ.

Причини вторинної АГ:

1) хвороби нирок:

a) паренхіматозні (ренопаренхіматозна АГ) →розд. 2.20.3;

б) судинні (вазоренальна [реноваскулярна] АГ) →розд. 2.20.2;

в) ренін-продукуючі пухлини, які походять з юкстагломерулярного комплексу нирок;

г) синдроми первинної затримки натрію — синдром Лідла, синдром Гордона;

2) хвороби залоз внутрішньої секреції — первинний гіперальдостеронізм, синдром Іценка-Кушинга, феохромоцитома і парагангліоми, гіпер- або гіпотиреоз, гіперпаратиреоз, карциноїдний синдром, акромегалія;

3) коарктація аорти;

4) прееклампсія або еклампсія;

5) гострий стрес — опіки, алкогольний абстинентний синдром, психогенна гіпервентиляція, гіпоглікемія, стан після великих хірургічних втручань;

6) синдром обструктивного апное сну (СОАС);

7) збільшений об'єм внутрішньосудинної рідини;

8) хвороби нервової системи — підвищення внутрішньочерепного тиску, синдром Гійєна-Барре, тетраплегія, сімейна дизавтономія;

9) ЛЗ — симпатоміметики (також у формі назальних крапель), глюкокортикоїди, еритропоетин, циклоспорин, такролімус, інгібітори МАО, НПЗП, препарати солодки, карбеноксолон, пероральні контрацептиви;

10) токсичні речовини — наркотики (амфетамін, кокаїн), важкі метали, алкоголь, нікотин.

Причини ізольованої систолічної гіпертензії:

1) підвищена жорсткість аорти, особливо у старших осіб;

2) стани, що супроводжуються підвищеним серцевим викидом — недостатність аортального клапана, анемія, гіпертиреоз, хвороба Педжета, артеріовенозні фістули.

Дивіться також